припустімо на хвилинку, що і лівим, і правим ідеологіям можна приписати однакову міру людяності. тоді різницю між ними можна зобразити у вигляді простої відповідності:
для лівих ідеологій:
емансипація вноситься в фундамент ідеології;
організація виноситься з ідеології в сферу common sense, техніки (know how), індивідуальної совісті.
для правих ідеологій:
організація вноситься в фундамент ідеології;
емансипація виноситься з ідеології в сферу common sense, техніки (know how), індивідуальної совісті.
"організацію" тут слід розуміти в тому числі в сенсі "утворення і взаємозбереження органів", органів будь-якого великого тіла. міра емансипації вар"юється в залежності від того, чи під лівим ми матимемо на увазі марксизм, соціалізм, соц-дем, лібералізм, лібертаріанство, лібертінаж тощо.
хочу вказівок на потенційні вивихи в цій схемі.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
7 коментарів:
К вопросу о дилетантских вопросах.
1)чи справді права ідеологія має в фундаменті саме організацію як відповідник емансипації в лівої? я цього не схоплюю.
2) я думаю про тіло як про шось в першу чергу зв"язне, когерентне. потім, думка про таке тіло - метафора! - наштовхує на думку про його диференціацію і про те, що в нього може бути певний орган. далі, наступний крок думки: велике тіло як організм, як сукупність зв"язаних в одну систему органів з чіткими функціями - неможливе. велике тіло, як назва для певної соц. групи, яка діє, як машина, зібрана навколо чогось спільного - так.
взагалі, я ніяк в собі не можу вирішити відчуття, шо велике тіло - це лише темна метафора.
я знаю одного лівого для якого організація була важливою частиною ідеології від самого початку і стала фундаментом його розриву з іншими лівими. Звали його Володимир Ленін - див. Что делать.
Потім, важко зрозуміти де закінчується ідеологія і де починається ноу хау. Організація, і також ширше національне тіло, було тим, що відрізняло соціал демократичні партії 2-го Інтернаціоналу від анархо-комуністів і, як дехто вважає, стало основою причиною їхніх політичних перемог.
І не впевнений чи організація є частиною всіх правих ідеологій, навіть якщо їх інтерпретувати широко. Як щодо консерватизму ХІХ ст., який заперечує суверенність великих "тіл" і вірить в суверенність особи.
а до речі. як на мене то більшість правих ідеологій теж мають в центрі своєї уваги емансипацію, тільки замітсь того щоб її підтримувати/розвивати заперечують. Праві ідеології в принципі захищають нерівність.
а хто були консерватори XIX ст., які були не лібералами, і які при цьому заперечували суверенність великих тіл і вірили в суверенність особи? чи ти роялістів маєш на увазі, які суверенність особи короля захищали? студенти політеха мусять знати.
ну та, я маю на увазі різного роду роялістів, але вони не просто захищають суверенність особи короля, а й підданих теж - від цих велиеих тіл. Де Местр, наприклад, чи Победоносцев.
а дійсно, чому ти на противагу емансипації виділив саме організацію (органів)? По-моєму організація (як, насамперед, утворення, але і збереження) імманентно включена в лівий дискурс емансипації. Адже, як казав Маркс, ми маємо нарешті почати перетворювати світ. Тобто, реально задуматися над тим як організувати, утворити перманентну емансипацію. Конєшно ж і Ленін )) Спочатку я з цією схемкою погодився - розуміючи організацію як збереження ІДЕАЛЬНОГО статус кво. Але потім подумав, що тоді в контексті правих тре говорити не так про організацію як про наголос на остаточності, на здійсненості. Тобто, і ліві, і праві, переймаються організацією, але якщо ліві намагаються організовувати розвиваючи, то праві - організовувати зберігаючи. Хоча, конєшно, оце праве "зберігання", це явний міф, бо вони намагаються зберегти те, що вже давно минуло, тому, теж розвивають - але маючи на увазі ключову ідеологему "зберігання".
я про цю ідеологічність правого "зберігання" писав троха в дісєрі, але маю тіко польський текст, тому цитувати не буду. Короче, в мене там все впирається в певну трансцендентальну перспективу(як у Дельоза - або небуття без властивостей, або індивідуальна суверення форма[Анти-едіп]), яка задає атмосферу транзитності - від недосконалого хаосу, до зреволюціонізованої гіпер-реальності. І ця атмосфера властива і лівим, і правим. Захищати нерівність для правих - це захищати втрачену (вже трансцендентну) Реальність. Тому, вони дійсно свідомо анти-емансипаційні. Емансипація, на їхню думку веде тіпа до буття без властивостей і хаосу. Тобто, емансипація і "зберігання" тут, мабуть, є лише різними формами базового політичного акту, який за Бадью є чистим дорефлективним ствердженням. А от організація - це вже рефлексія на службі політики, я б сказав.
До речі, мене поперла найбільше теза про однакову лбдяність і лівих, і правих. Саундс вері рефрешінг! ))
Дописати коментар